Тимкова Анастасія - 11 клас золота медаль , Шумський Богдан - 11 клас золота медаль, Шумська Софія-11 клас золота медаль, Філь Крістіна - 11 клас срібна медаль
Тимкова Анастасія - 11 клас
Шумський Богдан - 11 клас
Шумська Софія-11 клас
Сукач Альона- 8 клас
Шумський Віктор - 5 клас
Сердюк Поліна - 5 клас
Моргун Анастасія - 5 клас
Новохатня Тетяна - 4 клас
Новохатня Вікторія - 4 клас
Навчаючись у школі зарекомендувала себе як старанна, працелюбна, дисциплінована учиниця. Вона постійна учасниця та переможниця районних олімпіад з різних дисциплін.
Особливі успіхи показала при вивченні української мови та літератури. Таня - гордість школи. Вона вміє бачити і відчувати красу навколо себе. Пише вірші, гарно малює. Часто диво поетичних творів поєднує з мовою фарб. У 2010 році вийшла збірка поезій «Моя любов лунатиме в словах». Вона зайняла перше місце у районному етапі Всеукраїнського конкурсу- захисту науково-дослідницьких робіт МАН, секція «Літературна творчість», перше місце у районному етапі Всеукаїнського конкурсу, « я- Київщини гордість і надія»,номінація «Літературна творчість», фіналістка обласного поетичного конкурсу « Зерна доброти».
Таня не одноразово була презеркою обласного етапу олімпіади з української мови та літератури, Міжнародного конкурсу з української мови та літератури ім. Петра Яцика Міжнародного мовно-літературного конкурсу учнівської та студентської молоді ім. Тараса Шевченка , всеукаїнського конкурсу « Вірю в майбутнє пвоє Україно!» Номінація «Поезія». Нині Таня студентка Національного державного педагогічного університету ім. М.Драгоманова.
От уже про кого не скажеш: сила є розум не потрібен. Братів Черненків , Костянтина та Дмитра , студентів Національного університету біоресурсів і природокористування України, Бог не обділив ні тим ні іншим.
Обидва закінчили школу, що в рідному селі Недра Баришівського району Київщини, з медалями, старанно вчаться на факультеті аграрного менеджменту.
- ДЛЯ НАС прикладом був і залишається батько,- говорить четвертокурсник Костя. –А він свого часу закінчував наш університет, тоді ще Українську сільськогосподарську академію, щоправда , факультет інший- зооінженерний. І коли після школи постало питання ,куди вступати мені, я не вагався. Та й нагода мені трапилась прекрасна: предметна олімпіада для медалістів з сільських шкіл, і за довго до вступних іспитів я дізнвася, що вже студент. Зараз таких олімпіад чомусь не проводять, а шкода...
- А я вже, як старші,- сміючись долучається до розмови Дмитро. – куди голка , туди й нитка. До речі, також як золотий медаліст вступав за підсумками олімпіади. Обираючи вуз, враховував і те, що на кафедрі фізичного виховання університету Костя тренувався у кваліфікованого тренера.
Якби старшому, Костянтину, чи меншому Дмитру, ще якихось 5-6 років тому сказали, що захищатимуть вони честь України на спортивних змаганнях найвищого рівня, хлопці не дуже повірили б. З якого б це дива? Ну, захоплювались вони силовими видами спорту- боксом, боротьбою, так багато хто захоплювався. Ну, привчив тато Сергій Костянтинович, майстер спорту СРСР з гирьового спорту, до того що обидва « кидали» гирю з малих років. Так тож для власного задоволення і щоб під парканами, як то кажуть , не тинялися. Щоправда зайвого часу, як у всіх сіліських дітей, у братів також не було: навчання, робота по господарству...
Неквапні, міцної статури сільські хлопці свого часу – спочатку старший, а далі вже молодший – привернули увагу тренера вищої категорії, майстра споруту Валентина Бербеничука. Досвідчений наставник зумів помітити у них талант гирьовиків і допоміг розкритися йому. Сьогодні в активі хлопців по при невеликий досвід,- чимало вагомих перемог. Костянтин – чемпіон світу та Європи 2008 року серед юніорів до 23 років, бронзовий призер чемпіонату Європи 2008 року серед дорослих. Дмитро – незмінний призер всеукраїнських змагань останніх років, триразовий призер чемпіонату Європи серед юніорів до 23 років в особистій і командній першості, виборов срібну медаль чумпіонату Європи серед дорослих 2008 року...
- Мені й досі не віриться, що мої хлопці сягнули таких верширн,- розповідає батько Сергій Костянтинович( не від добра змінив він роботу зооінженера на підприємницьку діяльнісь), який ще й сьогодні активно заявляє про себе в змаганнях серед ветеранів. – Ще вчора, здавалося, вони копирсалися у металобрухті, відкопуючи собі щось схоже на спортивні снаряди. До речі, це було улюбленим заняттям. Адже чого тільки не здають люди за невеличку копійчину: і танги чи щось схоже на них, і гирі, і гантелі. Здають, а мої хлопці вибирають – і все додому, в наш невеличкий сімейний спортзал. Гирьовику для тренувань особливих снарядів не потрібно. І саме тому гирьовий спорт на селі, де сьогодні про гроші швидче чують, а ніж тримають в руках чи не най поширеніший та найулюбленіший, і в нього є майбутнє.
Коли цей матеріал готувався до друку, брати Черненки виїздили до Литви – на Кубок Європи-2009. Щось зачекалися молодих українських богатирів його медалі... .